Фільтри для протигазу поміщені в міцну металеву або полімерно-композитну оболонку циліндричної форми. Основні елементи пристрою та склад фільтра для протигазу наступні: протиаерозольний фільтр і шихта (поглинаючий наповнювач).
Протиаерозольний фільтр для протигазу складається зі спеціального багатокомпонентного матеріалу з каркасом з целюлозних волокон і власне фільтруючою складовою. Аерозолі осідають на волокнах за рахунок агдезії (прилипання). Розроблені також електрично заряджені матеріали для фільтрів, які уловлюють частки, що містяться в повітря, за рахунок сил електростатики. Очищення повітря від пилинок, що перебільшують по розміру ячейку фільтра, відбувається механічно, по принципу сита.
Активоване вугілля застосовується в протигазах з поглинаючим наповнювачем шихта, призначений він для підсилення фільтруючої дії пристрою. Шихта – це шар поглинача, що складається з активованого вугілля з добавками, які специфічно підсилюють осадження в ньому певних речовин. Зазвичай такими добавками є оксиди різних металів, які розміщуються в порах вугільного шару.
Маркування та характеристики
Для промислових протигазів використовується наступне буквене та кольорове маркування фільтруючих коробок:
| Марка фільтру | Колір | Шкідливі речовини, від яких забезпечується захист |
| A | Коричнева | Органічні пари і гази з температурою кипіння > 65 °С (бензол, ксилол, толуол, бензин, керосин, кетони, анілін, тетраетилсвинець та т.ін.) |
| B | Сіра | Неорганічні гази (хлор, фтор, бром, сірководень, сірковуглець, хлорціан, галогени), крім монооксиду вуглецю (СО) та ціанистого водню (синильної кислоти) |
| E | Жовта | Кислі гази і пари: діоксид сірки, хлористий водень, мурашина кислота, оцтова та азотна кислоти та ін. |
| K | Зелена | Аміак та його похідні (метиламін, триетиламін та ін.) |
| AX | Коричнева | Органічні пари з температурою кипіння < 65 °С (пентан, бутан) |
| NO | Синя | Оксиди азоту |
| Нg | Червона | Органічні сполуки ртуті, пари ртуті |
| SX | Фіолетова | Спеціальні речовини, встановлені виробником, наприклад, монооксид вуглецю (СО) |
| Reaktor | Помаранчева | Йод радіоактивний, метилйодид радіоактивний і радіоактивні частинки |
| Р | Біла | Аерозолі (пил, дим, туман), бактерії і віруси |
Букви латинського алфавіту свідчать про тип шкідливої речовини, а цифри – клас захисту. Це маркування точно визначає від яких типів газів ( від аерозолів якої дисперсності) при яких концентраціях і протягом якого часу може захищати даний виріб. Клас фільтра позначається цифрами:
– клас 1 – фільтри низької ефективності
– клас 2 – фільтри середньої ефективності
– клас 3 – фільтри високої ефективності
Крім напису їх розпізнавальною ознакою служать наклеєні на бокових поверхнях фільтрів смужки різних кольорів. Кольорове кодування фільтрів входить до стандарту EN 14387. Вищенаведена таблиця допомагає визначити, який тип фільтра необхідний для певних забруднювачів.
Загальна рекомендація по використанню: фільтруючим протигазам не місце там, де в повітрі менше 17% кисню і шкідливі домішки присутні у високих концентраціях. Якщо кисню достатньо і немає перенасиченості шкідливими речовинами, необхідно обрати фільтр у відповідності з тим «букетом», який присутній в повітрі.
Рекомендації по використанню фільтрів для комплектації промислових протигазів:
- перед використанням фільтра уважно вивчити інформацію нанесену на етикетку фільтра: буквене маркування газу, від якого захищає даний фільтр, клас захисту, дату виготовлення, термін придатності;
- замінити фільтр при різкому збільшенні опору диханню;
- фільтр після використання необхідно щільно закрити;
- комбіновані фільтри (ті, що забезпечують захист від газів та парів , твердих та рідких аерозолів) необхідно використовувати у тих випадках, коли в повітрі містяться суміші шкідливих речовин: гази, пари та аерозолі.
Але звертаємо увагу на те, що у таблиці наведена тільки стисла інформація. Перш ніж використовувати будь-який з фільтрів, необхідно ознайомитись з інструкцією з експлуатації.
Фільтри марок AX, SX та фільтри спеціальних марок NOP3, HgP3 на класи ефективності не поділяють. При цьому фільтр AX використовується тільки протягом однієї зміни.
Заміна фільтрів
Існує декілька способів визначення необхідності заміни фільтрів.
Найстаріший метод: заміна потрібна, якщо в підмасочному просторі відчувається запах токсичного газу. Цей спосіб найчастіше дуже небезпечний, так як запах багатьох газів відчувається, коли їх концентрація багаторазово перевищує гранично допустиму.
Заміна по зміні ваги. Такий метод використовують для фільтрів, що вловлюють СО. Збільшена вага – це сигнал до заміни.
Заміна після фіксованого проміжку часу. Застосовувався для протигазів з маркою фільтра Hg (пари ртуті) : після закінчення 100 годин використання без протиаерозольного фільтру та 60 годин – з фільтром, фільтр підлягав обов’язковій заміні.
Є також більш прогресивні методи:
- Заміна за розкладом, при якій протигазові фільтри змінюють тим частіше, чим вищий вміст шкідливої речовини в повітрі робочої зони.
- Заміна на підставі лабораторних випробувань. В цьому випадку тривалість ефективної роботи фільтрів визначається експериментально: через них пропускається повітря тієї ж забрудненості, що і в робочих приміщеннях. Потім на підставі отриманих даних складається розклад заміни. Компьютерне моделювання терміну придатності фільтрів дозволяє врахувати, крім концентрації шкідливих речовин, вплив багатьох факторів, в тому числі температури та вологості повітря.
- Заміна по індикаторам – вбудованим елементам-датчикам, що змінюють колір або подають світловий(звуковий) сигнал після закінчення терміну служби фільтра.